Леонід Джурмій - кларнетист, диригент, народився 31. 01. 1941 р.
в місті Житомирі. Дитячи післявоєнні роки були не легкі і тому Леонід
звик, що в житті все потрібно добитися самому. Мабуть, тяжке дитинство
і загартувало його характер, зробили з його цілеспрямовану людину. Він
знав що хоче від життя і як добитися успіху.
Після закінчeння
семирічної школи він поступає до Житомирского ПТУ,згодом успішно
складає екзамени до Житомирського музичного училища ім.В.С. Косенка ,
де навчається на кларнеті в класі відомого педагога, військового
диригента Древецького Йосипа Антоновича а потім в класі Мостового Івана
Максимовича, який мав великий вплив і авторитет сеpед колег та
студентів музучилища.За роки своєї педагогічної праці він підготовив та
випустив у велике музичне життя багато відомих музикантів . Іван
Максимович розповідав про свого учня Джурмія: Леонід 2-й курс закінчив
«Північною зіркою М.І. Глінки ,але за останні два роки зміг підготувати
програму в репертуарі якої був 2- концерт Вебера з яким і поступає в
1959 р. до Одеської державної консерваторії ім.Нежданової. Навчається в
класі К.Э.Мюльберга. За розповідями самого Леоніда Джурмія, Мюльберг в
перші роки праці в консерваторії був повний ентузіазму i вранці
приходив до гуртожитоку будити своіх студентів, що б перед лекціями
змогли позайматися на кларнеті.В силу фінансової скрути Леоніду
пришлось працювати в оркестрі в якому грав на саксофоні. Мюльбургу не
було довподоби, що студент грає в ресторані тому, що це впливало на
якість звуку, але він знав про його тяжке матеріальне становище,тому із
розумінням відносився до свого студента. Леонід Джурмій потім в своїх
спогадах завжди з вдячністю про це згадував.На 4 курсі консерваторії
проходило прослуховування на Всесоюзний конкурс духових інструментів і
до Одеси приїхав із Харькова послухати духовиків головний диригент
Харківського оперного театру Євген Дущенко. Після прослуховування він
запропонував Леоніду Дхурмію та його однокурснику гобоїсту Васильєву
працю в оркестрі Харьківскої опери. Пятий курс консерваторії він
працював у Харькові. Це був рік 1963, з якого і розпочався Харківський
період його творчого життя.Як з часом згадував народний артист
України, професор Євген Дущенко про Леоніда Джурмія: Я з першого
погляду розпізнав особистість.Але коли почув як молодий виконавець
грає,то подумав що про Харківський оперний театр буде великий внесок
коли я йому запропоную працю в оркестрі.І як потім показав час, я не
помилився. Професор Мюльберг у своїй книзі дає обєктивну
характеристику своїм учням.Про Леоніда Джурмія пише: Леонід Джурмій до
занять підходив осмислено, грав вдумливо і культивував мягкий густий
звук. Його техніка відрізнялась благородством і змістовністю.
Приваблював слухача звуковим і тембровим достоїнством кларнета. Він
навмисно здержував свободу пасажів. Особливо він вигравав у тембрі
звуку кларнета при виконанні Концерта А -Dur В.А. Моцарта." Далі:"
Вельми успішні були його заняття диригуванням. Займався він
диригуванням у класі доцента Віри Петрівни Базилевич. В одному
газетному інтервю, на запитання ,як він став диригентом сказав:"Стати
диригентом допомогла мені нагода.Зривався балетний спектакль - не було
диригента. В театрі знали, що я мрію стати диригентом , вивчав
факультативно цей клас в консерваторії. Перша cпроба пройшла досить
вдало, у всякому разі балет я не підвів. Не даром говорять, що
необхідість приходить до нас в одязі випадковості. Якби не цей випадок
, були б мабуть і інші спроби. Але диригентом я б всерівно став,в цьму
я переконаний". За роки праці в симфонічному оркестрі
Харківського оперного театру на посаді соліста оркестру і в якості
диригента, Леонід Джурмій мав можливість доторкнутись до світових
перлин музичного надбання людства.Mав можливість виконувати і
диригувати як твори зарубіжної класичної музики:Бізе,Чайковського,
Римского-Корсакова, Шостаковича, А.Петрова так і українських сучасників
В.Золотухіна, В.Губаренка, І.Ковача, Г.Цицалюка та багато інших.В
наслідку творчої співпраці багато композиторів стали до кінця його днів
друзями. " Леонід Джурмій мав можливість працювати з видатними
майстрами хореографії- Н.М. Дудинскою и К.М. Сергеєвим, М.Э. Лієпой і
Г.М. Майоровим, диригував спектаклями за участю Н.Семизорової,
Н.Павлової, В.Гордєєва, М. Лавровського, видатними оперними співаками
Є.Мірошніченко, А.Солов яненко. Серед його творчих досягнень -
,,Баришня i хуліган" Д.Шостаковича, "Тисяча і одна нічь" Ф.Амірова,
"Сеньйора із Валенсії" Ю.Саульського, "Прометей" Э.Аристакесяна,
"Створення світу" А.Петрова. Ставлення Леоніда Джурмія до праці було
безкомпромісне: він не знав , працю на пів силу.Був дуже самовідданий
музичній творчості і працьовитий.З колективом оркестру неодноразово був
на гастрольних турне в Німетчині. За творчі досягнення в області
музичного виконавства Леонід Джурмій був удостоєний почесного звання:
Заслужений артист Української РСР (1983) . http://alexav.io.com.ua/index_user.php , народився 31. 01. 1941 р.
в місті Житомирі. Дитячи післявоєнні роки були не легкі і тому Леонід
звик, що в житті все потрібно добитися самому. Мабуть, тяжке дитинство
і загартувало його характер, зробили з його цілеспрямовану людину. Він
знав що хоче від життя і як добитися успіху.
Після закінчeння
семирічної школи він поступає до Житомирского ПТУ,згодом успішно
складає екзамени до Житомирського музичного училища ім.В.С. Косенка ,
де навчається на кларнеті в класі відомого педагога, військового
диригента Древецького Йосипа Антоновича а потім в класі Мостового Івана
Максимовича, який мав великий вплив і авторитет сеpед колег та
студентів музучилища.За роки своєї педагогічної праці він підготовив та
випустив у велике музичне життя багато відомих музикантів . Іван
Максимович розповідав про свого учня Джурмія: Леонід 2-й курс закінчив
«Північною зіркою М.І. Глінки ,але за останні два роки зміг підготувати
програму в репертуарі якої був 2- концерт Вебера з яким і поступає в
1959 р. до Одеської державної консерваторії ім.Нежданової. Навчається в
класі К.Э.Мюльберга. За розповідями самого Леоніда Джурмія, Мюльберг в
перші роки праці в консерваторії був повний ентузіазму i вранці
приходив до гуртожитоку будити своіх студентів, що б перед лекціями
змогли позайматися на кларнеті.В силу фінансової скрути Леоніду
пришлось працювати в оркестрі в якому грав на саксофоні. Мюльбургу не
було довподоби, що студент грає в ресторані тому, що це впливало на
якість звуку, але він знав про його тяжке матеріальне становище,тому із
розумінням відносився до свого студента. Леонід Джурмій потім в своїх
спогадах завжди з вдячністю про це згадував.На 4 курсі консерваторії
проходило прослуховування на Всесоюзний конкурс духових інструментів і
до Одеси приїхав із Харькова послухати духовиків головний диригент
Харківського оперного театру Євген Дущенко. Після прослуховування він
запропонував Леоніду Дхурмію та його однокурснику гобоїсту Васильєву
працю в оркестрі Харьківскої опери. Пятий курс консерваторії він
працював у Харькові. Це був рік 1963, з якого і розпочався Харківський
період його творчого життя.Як з часом згадував народний артист
України, професор Євген Дущенко про Леоніда Джурмія: Я з першого
погляду розпізнав особистість.Але коли почув як молодий виконавець
грає,то подумав що про Харківський оперний театр буде великий внесок
коли я йому запропоную працю в оркестрі.І як потім показав час, я не
помилився. Професор Мюльберг у своїй книзі дає обєктивну
характеристику своїм учням.Про Леоніда Джурмія пише: Леонід Джурмій до
занять підходив осмислено, грав вдумливо і культивував мягкий густий
звук. Його техніка відрізнялась благородством і змістовністю.
Приваблював слухача звуковим і тембровим достоїнством кларнета. Він
навмисно здержував свободу пасажів. Особливо він вигравав у тембрі
звуку кларнета при виконанні Концерта А -Dur В.А. Моцарта." Далі:"
Вельми успішні були його заняття диригуванням. Займався він
диригуванням у класі доцента Віри Петрівни Базилевич. В одному
газетному інтервю, на запитання ,як він став диригентом сказав:"Стати
диригентом допомогла мені нагода.Зривався балетний спектакль - не було
диригента. В театрі знали, що я мрію стати диригентом , вивчав
факультативно цей клас в консерваторії. Перша cпроба пройшла досить
вдало, у всякому разі балет я не підвів. Не даром говорять, що
необхідість приходить до нас в одязі випадковості. Якби не цей випадок
, були б мабуть і інші спроби. Але диригентом я б всерівно став,в цьму
я переконаний". За роки праці в симфонічному оркестрі
Харківського оперного театру на посаді соліста оркестру і в якості
диригента, Леонід Джурмій мав можливість доторкнутись до світових
перлин музичного надбання людства.Mав можливість виконувати і
диригувати як твори зарубіжної класичної музики:Бізе,Чайковського,
Римского-Корсакова, Шостаковича, А.Петрова так і українських сучасників
В.Золотухіна, В.Губаренка, І.Ковача, Г.Цицалюка та багато інших.В
наслідку творчої співпраці багато композиторів стали до кінця його днів
друзями. " Леонід Джурмій мав можливість працювати з видатними
майстрами хореографії- Н.М. Дудинскою и К.М. Сергеєвим, М.Э. Лієпой і
Г.М. Майоровим, диригував спектаклями за участю Н.Семизорової,
Н.Павлової, В.Гордєєва, М. Лавровського, видатними оперними співаками
Є.Мірошніченко, А.Солов яненко. Серед його творчих досягнень -
,,Баришня i хуліган" Д.Шостаковича, "Тисяча і одна нічь" Ф.Амірова,
"Сеньйора із Валенсії" Ю.Саульського, "Прометей" Э.Аристакесяна,
"Створення світу" А.Петрова. Ставлення Леоніда Джурмія до праці було
безкомпромісне: він не знав , працю на пів силу.Був дуже самовідданий
музичній творчості і працьовитий.З колективом оркестру неодноразово був
на гастрольних турне в Німетчині. За творчі досягнення в області
музичного виконавства Леонід Джурмій був удостоєний почесного звання:
Заслужений артист Української РСР (1983) . http://alexav.io.com.ua/index_user.php
|