ОЛЕКСАНДР ШИНДЕЛЬ ( СТЕЦЮК)

1941 -2007

29 січня 2007 року пішов із життя відомий український композитор і педагог Олександр Шиндель(Стецюк).Багато поколінь музикантів Житомирщини мали нагоду в якійсь мірі пізнати його,адже він на протязі багатьох років був членом приймальних комісій в музичному училищі ,членом різноманітних жюрі конкурсів котрі проводились в Житомирі або в області та й на протязі 50 років був вірний аж до кінця своїх днів (Альма матері) Житомирському музичному училищі ім ВС.Косенка в якому навчався колись по класу труби а потім прцював як педагог. На вигляд не показний і невеличкий зріст він мав якусь внутрішню енергію якою на мою думку наділяються від природи великі митці композитори,диригенти та виконавці.

Народився він у буремному 1941-му, під час війни залишився круглим сиротою. Батько пропав безвісті на війні, а мати померла в евакуації у Казахстані.
За висловом Олександра Михайловича, його шлях у музику почався у дитячому будинку селища Турчинки (нині це Нова Борова), куди його перевели з житомирського дитячого будинку.
Надовго закарбувався в його пам'яті той день, коли шефи з військової частини привезли інструменти для духового оркестру і велику дерев'яну скриню.... Вci вихованці з нетерпінням чекали, коли ж нарешті її відкриють, старалися здогадатися, що там у ній...
У скрині був чорний, блискучий рояль. А незабаром у дитбудинок приїхав учитель музики Михайло Іванович Пліхта. Чудовий піаніст, випускник Празької консерваторії, він підійшов до роялю, відкрив віко і заграв. Дітлахи стояли босі, голодні, але, затамувавши подих, слухали... Тут, у Турчинському дитбудинку, хлопець, почувши симфонічну музику, вирішив, що обов'язково стане композитором .
У Сашковому серці почало проростати зерня любові до музики, він навчився грати на акордеоні, акомпанувати хорові, писав пісні, грав у духовому оркестрі... Та найбільше, мабуть, зрадів, коли одну з його пісень надрукувала «Піонерська правда»...
Окрилений мріями, обдарований юнак вперто торував стежку у велике мистецтво...

В 1969 році закінчив Казанську консерваторію.Дипломною працею був напивсний їм балет «Три товстуни» На цьому наполіг його професор, вимогливий і по-батьківськи суворий і турботливий Альберт Семенович Леман, який часто говорив своєму вихованцю: «Я виховую не геніїв, а композиторів-чорноробів, які повинні вміти писати все». І саме таким композитором є Олександр Стецюк, член Національної спілки композиторів України. Його творчий діапазон вражає: балет, кантата, поема, вокально-хореографічна композиція, твори для симфонічного оркестру, для різних інструментів та фортепіано, для духового оркестру, для різних хорів - академічного, народного, дитячого, пісні на вірші Т.Шевченка, Лесі Українки, І.Неходи, Л.Титаренка, цикли романсів на вірші Бориса Тена, О.Прокоф'єва, М.Сича, поетів Скандинавії, романси на вірші В.Сосюри, С.Єсєніна, Л.Мартинова, Г.Гейне. У доробку композитора є чимало обробок українських і російських народних пісень, музика до багатьох театральних вистав. За вагомий внесок в українське театральне мистецтво О.Стецюк удостоєний почесного звання «Заслужений діяч мистецтв України».
Народний артист України, лауреат Шевченківської премії Сергій Сміян, готуючи виставу «Таке єврейське щастя», поцікавився у Олександра Стецюка: «Як вам вдалося зробити такий оркестр? Артистів мало, а звучить прекрасно! Мені б такий у оперету в Київ!» А секрет, як на те, простий - в інструментуванні треба враховувати склад оркестру та можливості кожного виконавця, - відповів головний диригент.
Якби запитали у Олександра Михайловича, чому він став композитором, відповідь була б короткою: «Тому, що дуже цього хотів!» Звично і просто .

За роки своєї педагогічно-композиторської діяльності Олександр Стецюк виплекав не лише когорту знаних музикантів, а й ціле гроно професійних композиторів.
Далеко не кожен навіть «більш іменитий» композитор може похвалитися таким сузір'ям талановитих учнів, як-от кияни Станіслав та В. Ольшевські, Анатолій Білошицький, Сергій Жуков та Ольга Коровіна (Москва), Євген Стецюк (Санкт-Петербург), Олександр Ческіс (Ізраїль), житомирянин Дмитро Стецюк, Ігор Перчук та багато інших.

Обірвалося життя людини яка була безкомпромісна та чесна в своїй творчості.Як сказав бувший випускник музучилища Борис Турчинський : Шиндель не розмінювався і не спадав до заробітчанства і низькопробних активіт.То був профісіонал творчої наснаги і великого серця.

Память про Вчителя на завжди залишиться в наших серцях.Вічна память і царство небесне вам пане Олександре.

31 січня 2007 року в Празі Михайло Севрук